Текст песни посияла людям
Обновлено: 22.11.2024
Посіяла людям літа свої, літечка житом,
Прибрала планету, послала стежкам споришу.
Навчила дітей, як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко – і тихо пішла за межу.
– Та як же без вас ми. Та що ви намислили, мамо?
– А хто нас, бабусю, у сон поведе по казках?
– А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах, і золото на колосках.
Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,
Змахнула рукою – злетіли у вись рушники.
"Лишайтесь щасливі", – і стала замисленим полем
На цілу планету, на всі покоління й віки. People planted their summer, litechka rye,
Removed the planet, sent knotweed paths.
Taught children how the world live honestly,
Polehko sighed - and quietly went over the brink.
- Where are you, Mom ?! - Spolohano rushed children.
- Where are you, Grandma? - Grandchildren run to the gate.
- And I'm not far . where the sun goes to rest.
It is time to me, kids . and you're without me grow.
- And how can we without you? . And you namyslyly, Mom?
- And who of us, grandmother of sleep will lead to fairy tales?
- I leave you all with Rainbow cranes,
And silver with herbs and gold on the ears.
- We do not need the rainbow, we must not silver and Zlata,
If only you were waiting for us always an end goal.
And we also redesign your entire eternal job -
Lyshaytes, mother. Lyshaytes forever. Do not go!
She smiled, a beautiful gray and as fate,
Waved his hand - soared in Vys towels.
& Quot; Lyshaytes happy & quot ;, - and became thoughtful field
On the whole planet, to all generations and ages.
Читайте также: