Слова песни ну что с того что я там был

Обновлено: 09.11.2024

============================= Ну что с того, что я там был. Я был давно, я все забыл.
============================= Не помню дней, не помню дат. И тех форсированных рек.
============================= Я неопознанный солдат. Я рядовой, я имярек.
============================= Я меткой пули недолет. Я лед кровавый в январе.
============================= Я крепко впаян в этот лед. Я в нем как мушка в янтаре.

============================= Ну что с того, что я там был. Я все забыл. Я все избыл.
============================= Не помню дат, не помню дней, названий вспомнить не могу.
============================= Я топот загнанных коней. Я хриплый окрик на бегу.
============================= Я миг непрожитого дня, я бой на дальнем рубеже.
============================= Я пламя вечного огня, и пламя гильзы в блиндаже.

============================= Ну что с того, что я там был. В том грозном быть или не быть.
============================= Я это все почти забыл, я это все хочу забыть.
============================= Я не участвую в войне, война участвует во мне.
============================= И пламя вечного огня горит на скулах у меня.

============================= Уже меня не исключить из этих лет, из той войны.
============================= Уже меня не излечить от тех снегов, от той зимы.
============================= И с той зимой, и с той землей, уже меня не разлучить.
============================= До тех снегов, где вам уже моих следов не различить.

Ну й що з того', що я там був. Я був давно, я все забув.
Забув всі дні, забув рій дат. Забув і те, чого не слід.
Я – не обізнаний солдат. Я рядовій, я інвалід.
Я пулі точний недоліт. Я лід… січнево-кровних бід.
Я міцно впаяний в цей лід. А слідом – і увесь мій рід.

Ну й що з того', що я там був. Я все забув. Все стер і збув.
Забув свій рід, забув рідню, забув всі дати-муляжі.
Я рад непрожитому дню. Я – бій на дальнім рубежі.
Я – біль, я нерв у куражі. Я – хриплий окрик на межі.
Вогонь у вічнім віражі, і вогник з гільз у бліндажі.

Ну й що з того', що я там впав. В тім грізнім «пан – або пропав».
Я все це прОкляв-розірвав, забувши строки, дати, дні…
Я – пам’ять тричі розіп’яв, загоїв рани у вині.
Та розтоптавши біллю гнів, горю у вічному вогні:
Не я воюю на війні, вона воює у мені.

Мене не виключити вже.. із тих рокІв, із дат війни.
Мене не вилучити вже … із тих снігів, із лап зими.
Гнів-біль землі, – як біль зими, – в мені пророцтвами звучить…
Земля в зимі, зима в мені – і нас вовік не розлучить.
До тих снігів, до тих слідів,… що не знайти, не полічИть,
Як не благайте й не кричіть…

***
Николай Сысойлов,
05-06.05.15

ЩО З ТОГО, ЩО І Я ТАМ БУВ
(перевод с русского на украинский язык: Петр Голубков)

Що з то'го, що і я там був. Я був давно, я все забув.
Не пам'ятаю днів і дат. І всіх форсованих річок.
Я – це непізнаний солдат. Я рядовий, я новачок.
Я – мітка кулі недоліт. Я – в січні тім кривавий лід,
Який упаяний в мені. Я в ньому – мушка в бурштині.

Що з того, що і я там був. Я все забув. Я все добув.
Не пам'ятаю дат і днів, назви заплутані в мізку.
Я тупіт древніх скакунів. Я хрипкий окрик на бігу.
Я – мить непрожитого дня, бій на далекім рубежі.
І вічний цей вогонь – теж я, і з гільзи вогник в бліндажі.

Що з того, що і я там був. В тім грізнім бути чи то ні.
Я це все майже вже забув, цього хотілося б мені.
Я участь не беру в війні, сама війна бере в мені.
І світло вічного вогню рум'янить вилицю мою

Мене не виключити вже з минулої війни,
Як не лікуйте від снігів і від зими, сини.
Не відлучити нас від бід довічно вже – адже
І тих снігів, де був мій слід, не розрізнити вже.

КАКВО ОТ ТУЙ, ЧЕ ТАМ СЪМ БИЛ
(перевод с русского на болгарский язык: Красимир Георгиев)

Какво от туй, че там съм бил. Отдавна всичко съм изтрил.
Не помня дни, не помня миг. Реки форсирах, но кога.
Аз съм неопознат войник. Аз – редник, някой си сега.
Куршум недолетял съм клет. Аз – кървав лед сред зимна жар.
Пленен съм здраво в този лед. Като мушица в кехлибар.

Какво от туй, че там съм бил. Забравих всичко. Всичко скрил.
Не помня дни, ни дати, не, ни имена, ни път, ни бряг.
Аз – тропот с бягащи коне. Пресипнал вик при бурен бяг.
Аз – миг от ден неизживян, аз – битка сред рубеж не наш.
От вечен огън тих съм плам и гилза пламнала в блиндаж.

Какво от туй, че там съм бил. Да бъдеш или не, решил.
Почти изчезна всичко в мен, ще го забравя аз съвсем.
Аз не участвах във война, участва в мен война една.
И с вечен огън ме дари, на скулите ми пак гори.

И вече вечно ще съм там, война и път ще се тълпят.
Неизлечим съм вече, знам, от онзи студ, от онзи сняг.
Със зимата, дошла преди, не могат да ме разделят.
Където моите следи не ще се вече различат.

Коллаж мой – на основе фото из интернета

Левитанский моя Любовь! Попал!Сто баллов!
Спасибище!
Шпагу для дуэли, меч для битвы
каждый выбирает по себе.
Каждый выбирает по себе.
Щит и латы, посох и заплаты,
меру окончательной расплаты
каждый выбирает по себе.
Каждый выбирает для себя.
Выбираю тоже - как умею.
Ни к кому претензий не имею.
Каждый выбирает для себя.

Читайте также: